У четвер, 27 листопада 2025 року, у межах Тижня комісії автоматизації, комп’ютерно-інтегрованих технологій та робототехніки відбувся особливий, глибоко емоційний захід — «Мистецькі елегії».
Це була зустріч, де слово і музика сплелися в єдиний подих — подих нашої країни, її пам’яті, сили та незламної краси.
Гості зібралися, щоб через мистецтво доторкнутися до того, що робить нас українцями: до нашого болю й нашої надії, до тих мелодій, які не згасають навіть у найтемніші часи.
На заході звучала авторська поезія: завідувачки відділення Романи Лещій викладача коледжу Богдани Артемович, студентки Ольги Боднар, гостей — Оксани Паламар та Наталії Федоришин, — вірші, народжені у світлі любові до рідної землі, у час, коли кожне слово стає силою, кожен рядок — молитвою, кожен образ — свідченням нашої незламності.
Незабутнім стало музичне наповнення вечора. Чарівні звуки віолончелі та скрипки у виконанні викладача Фахового коледжу культури і мистецтв (м. Калуш) Тетяни Романенко створили атмосферу справжньої елегійності.
На початку заходу мелодія Мирослава Скорика прозвучала на скрипці — чисто, проникливо, як ранкове світло. А фінальним акордом та ж мелодія зазвучала вже на віолончелі — глибоко, мов голос самої землі.
Прозвучали також у виконанні пані Тетяни: Адажіо Т. Альбіноні, мініатюри Й. С. Баха, — музика, що торкається найтонших струн душі, відкриваючи простір тиші, спогадів і натхнення. Бо мистецтво — це завжди елегія: то подих часу, то шепіт спогаду, то мить натхнення, що не зникає навіть тоді, коли стихає музика.
Нехай у кожного з нас у серці живе своя мелодія — мелодія добра, краси і любові, що веде вперед, додає сил і нагадує, хто ми є.
Висловлюємо щиру подяку всім виконавцям за їхній талант і чуттєвість,
а також організатору — завідувачці відділення Романі Лещій — за створення простору, де слово й музика оживають, торкаються та надихають.
